Соломія Українець

34 хв  · 

НА ВСЕ БОЖА ВОЛЯ…

Останній бій

Він був таким важким.

Здавалось, небо

почало горіти.

Я крики чув.

Навколо чорний дим.

І Отче Наш читав. Хотілось жити.

Фото синів востаннє цілував. Навік заснув,

в окопі, серед поля.

В небесний стрій

Господь мене забрав..

Не плачте, рідні.

На все Божа воля.

Минає рік.

Для вас він у сльозах..

Не вірить мама і тато чекає. Додому повертаюся у сна і Ангелом, з небес оберігаю.

Скоро весна.

Буде цвісти наш сад..

І поле засівати житом треба. Тільки з війни

не повернЕться брат..Журавликом нам закричить він з неба.

Покинув всіх: батьків, дітей, дружину.

Пішов, бо треба:

– Хто, якщо не я.

Взяв зброю боронити Україну… Ще досі з нами посмішка твоя..

Дзвінків чекали..

Звісточки із бою.

Хоч смайлика, слово одне.

– Живий!!!

Молитвами були завжди з тобою.

І вірили, що Ангел

поруч твій.

Вже рік болить нестерпним болем втрата.. В храмі свічки горять За Упокій.

Чекають два твої синочки тата. Матуся молиться.

– Де зараз, сину мій?!

Рано у тата посивіли скроні..Біля вікна годинами чекає.

Сльози свої ховає у долоні, а син не йде,

Романа вже не має.

Рано Господь брата

до себе взяв. Живим до нас вернутись обіцявся.

До останнього позиції тримав. Зброї не склав. Катам в полон не здався.

Добрим другом, побратимом був.

Таких, як він, повік не забувають. Шкода, Господь молитви не почув. Не правда, що Герої не вмирають!

Упала зірка братика з небес. Навіки наші розійшлись планети.

Не вірю. Чекаю щодня чудес, смс пишу

– Мій рідний, де ти?!.

Закрию очі, чую голос твій. Твої світлини всі вмила сльозами.

– Не плачте, мої рідні.

Я живий. Ось Ангелом стою поруч із вами.

Шумлять біля могили прапори. І не зів’януть тут ніколи квіти.

Я знаю, мене бачиш

ти згори. Я чую голос:

– Так хотілось жити!..

автор Соломія Українець