Я вже далеко не молода. Моя мама казала, що про таке й говорити соромно. Що гріх на мені великий. Хоча я так не вважаю.

Зараз мені 63 роки, та останні тридцять я мала двох чоловіків. Ну, як двох, офіційно одного – Олексія. Я завжди його любила, була доброю дружиною. Та чоловік працював водієм далекобійником і ніколи його поруч не було. Я сама ростила наших дітей, сама щовечора була вдома.

Неодноразово просила коханого, щоб змінив роботу. Варіанти були, та він не хотів, адже гарно заробляв. 

Найважче було з чоловічою роботою, котру я ніяк не могла самотужки виконувати. Якось у квартирі прорвало трубу, я зовсім не знала, що робити. Прибігли сусіди. І тоді я зателефонувала куму Віктору, котрий жив неподалік. Він прибіг і все полагодив, а я пригостила його вечерею. Відтоді завжди його кликала, як щось треба було. Чоловікові про це казала, він радів, що поруч є надійна опора.

Я й не помітила, коли це сталося, але якось Вітя почав фліртувати зі мною. Згодом приходив вже просто так, в гості, ми спілкувалися і між нами спалахнула іскра. 

Мені було вкрай соромно, я відразу ж все прояснила:

 – Я чоловіка нізащо не покину, я його люблю!

 – А мене?

 – До тебе теж почуття є, але вони інакші.

З Віктором я почувалась захищеною, щасливою. Та коли приїжджав Олексій мені ніхто не був потрібен. Але тоді дещо сталося. Я випадково дізналась, що чоловік мій має стосунки з жінками легкої поведінки в дорозі. Мені було вкрай прикро, хоча він запевняв, що це немає жодного значення.

Коли ж Олексій знову поїхав, я наважилась на серйозний крок – зрадила з Вітею. І відтоді фактично мала двох чоловіків. Та ніколи не вважала це чимось жахливим, брудним, адже щиро кохала обидвох. А тоді завагітніла знову. Дитина була не від Олексія і я це знала, проте нікому не сказала. Згодом Вітя здогадувався, та ніколи не питав. Хоча прекрасно ставився до обох моїх дітей. 

Вітя так і не одружився і завжди наголошував, що кохає лише мене і чекатиме завжди. Вмовляв розлучитись.

Зараз діти наші вже дорослі, в них своє життя. Нещодавно Олексій захворів. Він дуже важкий, довго не житиме. Я не знаю, як мені бути, можливо варто йому все розказати. Але чи варто псувати останні його дні?

Я знаю, що після смерті Олексія буду з Вітею. Але чи правильно це?